?

Log in

No account? Create an account
Правоохоронці проти «груп смерті»: параноя чи боротьба за фінансування?
livasprava
Правоохоронці проти «груп смерті»: параноя чи боротьба за фінансування? в НИГИЛИСТ.

На початку березня Національна поліція зробила приголомшливу заяву, згідно з якою правоохоронці ведуть плідну боротьбу з так званими «групами смерті» в соціальних мережах, які нібито становлять небезпекою для українських дітей. За словами представників ювенального відділу та Кіберполіції, в Україні з 2014 року запроваджуються такі «деструктивні субкультури», як «емо, готи і аніме»; щоденно надходить до 70 повідомлень про зникнення дітей, пов’язані з «групами смерті», і перевірка підтверджує цей зв’язок у 15-18% випадків; під суїцидальні спільноти маскуються зловмисники, які обманом дізнаються через дітей дані про банківські рахунки їх батьків тощо.

При цьому єдине, що правоохоронці змогли ствердити, спираючись на перевірені факти, а не чутки та непідтверджені тези — це відсутність прямого зв’язку між «групами смерті» та дитячими самогубствами. Усе інше — зокрема деталі кримінальних проваджень, відкритих проти зазначених груп — на даний момент розголошенню не підлягає.

Разом із заявою уповноваженого президента України з питань прав дитини про соціальний характер дитячих самогубств, за які несуть відповідальність батьки, а не таємничі Інтернет-лиходії, виходить доволі суперечливий меседж. Якщо всьому виною — ставлення батьків, а не «групи смерті», і при цьому скарги на ці групи, згідно з засекреченою інформацією, підтверджуються, то що взагалі відбувається?

Відповідь на це питання Нігілісту допомогли знайти правозахисники.

Переглядаючи публікації в ЗМІ та дописи в соцмережах, можна умовно розділити позиції щодо «груп смерті» на параноїдальну та скептичну. Прихильники першої вірять в існування зловмисників, що доводять до самогубства дітей, пропонуючи їм сумну музику, малюнки з китами та заподіяння самим собі тілесних страждань. Скептики ж розглядають подібні повідомлення як засновану на суспільних страхах міську легенду, здатну призвести до суспільної істерії з полюванням на відьом.

Правоохоронці ж старанно підігрівають суспільний інтерес до теми, роблячи гучні повідомлення про викриття керівників «груп смерті», упередження дитячих суїцидів тощо. Здавалося б, правоохоронці мають стояти на сторожі здорового глузду і громадського спокою, проте у цій справі виходить протилежне. Виходить так, що панічні дописи в соцмережах, сумнівні історії, почуті від «одного знайомого» та приголомшливі заголовки в публікаціях призводять до ще більш гучних заяв правоохоронців, які в свою чергу посилюють суспільне збентеження. Виникає враження, ніби у цьому замкненому колі суспільство та правоохоронні органи вправляються у взаємному залякуванні.

На даний момент немає ніяких підтверджених відомостей про розкриття злочинних «груп смерті» чи навіть стійких доказів їх впливу на дітей. Проте достеменно відомо, що в Україні від 13 лютого 2017 року діє державна програма з кібербезпеки, що передбачає блокування сайтів, відстеження Інтернет-історії користувачів та розкриття їх персональних даних за вимогою правоохоронців. На перший погляд, це зовсім не пов’язані теми, проте експерти, з якими поспілкувався Нігіліст, мають іншу думку.

На переконання експерта правозахисної коаліції «Ні — поліцейській державі!» Михайла Лебедя, розслідування справ із доведення до самогубства не потребує додаткових заходів, окрім існуючих у кримінальному законодавстві, а дії правоохоронців щодо інформування та упередження випадків негативного впливу «груп смерті» — ні що інше, як спосіб отримати додаткове фінансування.

«З «синіми китами» все просто: якщо хтось когось доводить до самогубства, то по ньому «плаче» ст. 120 Кримінального кодексу України. Першопричиною ж суїциду в дітей є проблеми в їхніх сім’ях, а не спілкування з інтернет-маніяками. Страшні тексти чи відео, сумна музика, або представники екстравагантних молодіжних субкультур самі по собі також не загрожують життю дітей. Але в правозахисних колах є підозра, що очільники правоохоронних органів зараз почали частіше озвучувати тему «синіх китів» саме з метою добитися збільшення фінансування відповідних відділів поліції. Але проблема в тому, що політики теж можуть наслухатися цих історій і запровадити цензуру в Інтернеті», — впевнений правозахисник.

За його словами, протиставлення свободи і безпеки — досить старий політичний прийом, зловживання яким призведе до посилення в Україні репресивних механізмів на кшталт тих, що вже давно діють у Російській Федерації. Так, у цій країні успішно практикується ув’язнення громадянина за розміщення небажаного для держави допису чи медіа-контенту в обмін на «суспільну безпеку».

«Зловживання цим прийомом сьогодні загрожує перетворенням України на поліцейську державу російського штибу, де придушується будь-яка опозиція. Українському громадянському суспільству слід особливо пильно слідкувати за парламентом, щоб там не сплили ані «сині кити», ані аналоги Роскомнадзору, які можуть народитися з нещодавньої президентської Доктрини інформаційної безпеки України», — підкреслює Лебедь.

Також із новою доктриною кібербезпеки України погоджується і представник всеукраїнської правозахисної організації «Фундація регіональних ініціатив» Богдан Чумак.

«Так звані «сині кити» це добре розкручена вулична легенда, яка накручує істерію у населення і наводить людей на думку про цензуру в Інтернеті. Чи є зацікавленою стороною державні органи? Вочевидь, є. На таку думку наводить указ президента «Про Доктрину інформаційної безпеки України», у якому в пріоритетах державної інформаційної політики вказано: «законодавче врегулювання механізму виявлення, фіксації, блокування та видалення з інформаційного простору держави, зокрема з українського сегмента мережі Інтернет, інформації, яка загрожує життю, здоров’ю громадян України». Таким чином ми маємо перспективу українського аналогу «Роскомнадзора», — розповідає правозахисник, фактично підтверджуючи побоювання IT-експерта, який зробив висновок про запровадження в Україні репресивного регулювання інформації в мережі Інтернет, на кшталт того, що діє у Росії.  

За його словами, Міністерство внутрішніх справ з серйозним виглядом повторює панічну риторику про «групи смерті» та абсурд стосовно «пов’язаних зі смертю субкультур емо, готів і аніме» не випадково.

«Треба розуміти що тенденція до цензури Інтернету загальносвітова, і ця практика діє не тільки в Китаї, Росії та інших авторитарних країнах, а й в США. Так, наприклад, Google оприлюднив що за липень-грудень 2015 року отримав від державних органів 480 запитів на видалення інформації. Частка запитів із посиланням на ухвалу суду, виконаних Google — 49%, а частка запитів від державних установ або правоохоронних органів, виконаних Google — 72%. Така тенденція не один рік йде в країнах ЄС. В Італії для відкриття «хот спот» (загальнодоступної мережі Wi-Fi, — прим. ред.) треба подати запит у поліцію, а користувачам необхідно підтверджувати ідентифікацію особи. У Німеччині є так званий «таємний чорний список» матеріалів, заборонених до публікації в Інтернеті», — пояснює Чумак.

На його думку, сучасна політика стикається із дуже похмурим трендом щодо цензури в Інтернеті, яка поступово дійшла і до українських можновладців. «Суспільство отримало новий іспит на свободу слова після Революції гідності», — підсумовує правозахисник.

На переконання голови громадської організації «Правозахисна ініціатива» Михайла Камєнєва, «групи смерті» стали для МВС України вдалим приводом розпочати перші кроки із обмеження свободи слова в Інтернеті

«В Україні правоохоронні органи вирішили, що це вдала ідея — заявити про інспіровану нашим ворогом кампанію проти українських дітей. Тепер же починають лунати заклики до обмеження свободи в Інтернеті, блокування соціальних мереж. Справа вже доходить і до рекомендацій батькам контролювати соціальні мережі дітей, порушувати їх право на приватність», — підкреслює правозахисник, зазначаючи, що правоохоронці вхопились за безпрограшний аргумент — «захист дітей».

«Що тільки держава не робить під приводом «захисту дітей» — свого часу навіть існувала фантастична в своїй нелогічності та лицемірстві Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі, керівники якої передивлялись порно та здійснювали експертизу еротичних журналів і виробів сексшопів. У цьому випадку те саме — бажання обмежити права і свободи намагаються завуалювати закликами про захист дітей. Наша держава має займатись не цим. Мають бути впроваджені ефективні механізми боротьби та запобігання насильству в сім’ї, психологи у школах мають справді виконувати свою функцію. Педагоги не мають бути байдужими. І ще багато чого можна і треба робити. Соцмережі мають самоочищатись від таких груп. Але точно проблема підліткових самогубств не вирішується обмеженням прав дітей і дорослих», — підкреслює Камєнєв.

На переконання голова харківської правозахисної організації «Громадська альтернатива» Марії Ясеновської, від реакції правоохоронних органів на «групи смерті» віє штучністю. Це не перша хвиля «страшилок» про групи в соціальних мережах, що приводять дітей та підлітків до самогубства, проте цього разу з неї роблять мало не загальнонаціональну проблему.

«Чим більше про це розмовляють, тим більше людей, в тому числі дітей та підлітків, починають ці групи шукати і відвідувати. Наприклад, мої діти, які активно користуються «Вконтакте», нічого про «групи смерті» не знали, а після невдалої розмови зі мною піддались загальній паніці і побігли досліджувати, що ж там. Ну і головне — реальність загрози. Жодні групи не можуть довести до самогубства впевнену у собі дитину, яку люблять», — пояснює Ясеновська.

«Однак у цій ситуації нас підштовхують до геть іншого висновку — що у великому і незрозумілому Інтернеті є дещо страшне і шкідливе для нашої дитини. Яка реакція природня? Вірно, прибрати загрозу. А на практиці це означає запровадження цензури в Інтернеті. Для мене очевидно, що відбувається підміна понять, яка ще й несе загрозу правам людини, як мінімум у контексті свободи вираження думок і доступу до інформації. Обмеження ніяк не вплинуть на проблему, а варто з’явитися такому механізму на законодавчому рівні — його легко можна розповсюдити на інші ситуації. Це дає змогу легітимно обмежувати доступ до інформації і «карати» неугодні Інтернет-ресурси», — впевнена вона.

Очевидно, що боротьба з «суїцидальними групами» органічно вплітається у попередню програму кібербезпеки президента і РНБО, яка полягає у стеженні за громадянами в Інтернеті, блокуванні сайтів за рішенням суду та інших технологіях контролю, цензури і ведення слідства, що нині діють в Росії. При цьому навряд чи діяльність борців з «синіми китами» можна назвати хитрим планом — судячи з усього, це традиційна ситуативна самодіяльність, направлена на кар’єрний ріст посадовця, збільшення фінансування його установи та відкриття електоральних перспектив. Діяльність правоохоронців щодо «викриття» лиходіїв, що посягають на дітей, видають в них недолугих аматорів, чиї здібності та стиль не відповідають ані посадовим приписам, ані, тим більше, власним амбіціям.

 


Комментировать
В категории: Нынче, тези: групи смерті, кіберполіція, МВС, нацполіція, поліцейська держава, синій кит

Подписка: RSS, твиттер: @NihilistLi


8 березня: святкувати чи боротися?
livasprava
8 березня: святкувати чи боротися? в НИГИЛИСТ.

 

За даними ООН, майже п’ята частина усіх жінок в Україні зазнає фізичного насильства. Рівень участі жінок у суспільному та політичному житті в Україні є вкрай низьким, жінки фактично виключені з апарату ключових політичних рішень. Заробітна платня жінок в середньому на 24% нижча, ніж у чоловіків, а законодавча заборона брати на «важкі роботи» виключає працівниць, які мають для неї фізичні можливості та бажання. Військові посади, що офіційно можуть займати жінки  суттєво обмежені, проте насправді жінки беруть участь у бойових діях.

Це далеко не вичерпний перелік того, із чим щодня зустрічаються українські жінки. Багато що неможливо зафіксувати через відсутність систематичного збору інформації відповідними установами. Попри конституційне положення про рівність прав, Україна досі не може похвалитися його дотриманням як у побуті, так і в законодавстві.

Інститут національної пам’яті України пропонує скасувати 8 березня як державне свято, оскільки воно «впроваджене більшовиками», не причетне до подій «українського державотворення» і не має зв’язку із «історико-культурними традиціями Українського народу». Натомість Інститут пропонує привернути увагу до Дня сім’ї.

Ми поговорили про 8 березня, права жінок та фемінізм з українками  різних захоплень і професій, які не згодні як з усталеним розумінням Міжнародного жіночого дня, так і з його «декомунізаційним» прочитанням.

Анастасія Вінславська — волонтерка, інструкторка з тактичної медицини, Львів

Анастасія Вінславська

Фемінізм є ознакою людини, що думає, яка усвідомлює, що статева дискримінація — це не те, що вже стало пережитком історії, або існує лише у відсталих країнах третього світу. Це суттєва нерівність оплати праці чоловіків і жінок при однаковому професіоналізмі й робочому графіку. Це й існування суто «жіночих» і «чоловічих» професій, зокрема в армії.

Насильство, зокрема й сексуальне, та беззахисність жінки перед ним в сім’ї, на роботі, в публічних місцях, а також у зоні АТО і на окупованих територіях — ось далеко не повний список проблем, з якими постійно зустрічаються жінки в Україні. А важка економічна ситуація ці проблеми лише поглиблює.

8 березня — це не «свято жінок», а день, коли про їхні проблеми потрібно голосно говорити і день, який нагадує нам, що права і свободи не дають, за них потрібно боротись!

Ганна Гриценко — гендерна дослідниця, Київ

Ганна Гриценко

8 березня — день боротьби жінок за свої права та інтереси. Оскільки рівності прав і можливостей в Україні ще не досягнуто, ця боротьба досі є актуальною. Я підтримую збереження цього дня як вихідного, тому що його можна присвятити або такій боротьбі, або відпочинку від подвійного навантаження — на роботі і вдома, що досі актуально для багатьох жінок в Україні.

Жінки на війні є суб’єктами дій, які мають свою політичну позицію і готові її обстоювати у такий спосіб, який їм здається найкращим. У Збройних Силах України досі спостерігається фактична нерівність між жінками та чоловіками щодо зайняття бойових та командних посад.

Кампанія «Невидимий батальйон» (ініціатива на захист прав жінок у лавах Збройних сил України, співзасновницею якої є Ганна Гриценко, — ред.) покликана привернути увагу до цієї нерівності та подолати її (так, з червня 2016 року Міністерство оборони дозволило жінкам обіймати певні бойові посади — такі як стрілець, снайпер, механік екіпажу бойових машин тощо, — прим. ред.).

Фемінізм — це позиція рівності прав та соціальних можливостей жінок із чоловіками. Це тема праці та її рівної оплати, тема визнання репродуктивної праці також працею, тема боротьби із гендерно зумовленим насильством. Це актуально як в усьому світі, так і в Україні.

Ксенія Чубук — публіцистка, Київ

Ксенія Чубук

Для мене 8 березня — це не день приймання в подарунок мімоз та компліментів. Це можливість вийти на феміністичний марш й нагадати владі, що цей день є саме Міжнародним днем боротьби жінок за свої права. Гендерна нерівність, що панує у суспільстві, не може зачіпати якусь конкретну сферу життя, вона стосується кожної.

Яскравим прикладом цього є наказ Міністерства охорони здоров’я «Про затвердження переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок». Тобто наказ, створений для виконання закону України «Про охорону праці», вступає у безпосередній конфлікт з 24 статтею Конституції, яка гарантує рівність конституційних прав та свобод (згідно з наказом, жінки не можуть працювати слюсарами по ремонту авіадвигунів, лісорубами, машиністами на залізниці, водіями вантажівок, трактористами тощо, — ред.).

Рівність прав жінки і чоловіка має бути забезпечена у сфері праці та винагороди за неї, але на практиці жінки позбавлені можливості обіймати близько 500 посад, більшість з яких є високооплачуваними, що ще більше вкорінює стереотип про «чоловіка-годувальника» й «жінку-берегиню».

Жінка сама в змозі вирішити, хоче вона бути гранатометницею й захищати кордони від російських інтервентів, або, наприклад, вчителькою, бухгалтеркою. Штучне видалення жінок з «важких» або «небезпечних» посад не є турботою з боку держави й позбавляє жінку права самостійного вибору професії.

Лілія Тулупенко — волонтерка ГО «Феміністична майстерня».

Лілія Тулупенко

В українській громадській думці 8 березня має спотворене значення, що є причиною суспільного несприйняття. Україна як держава, що намагається розвивати демократичні цінності, мала б докладати певних зусиль для суспільної політизації Міжнародного дня боротьби за права жінок замість його «декомунізації».

«Декомунізація» 8 березня, яка ризикує перетворитися в ігнорування правозахисного дня, спричинить замовчування вже наявних проблем з домашнім насильством в українському суспільстві та ескалацію низки проблем у майбутньому. Попри воєнний конфлікт з Росією, наша держава зобов’язана дбати про дотримання прав свої громадянок.

Я розумію фемінізм як боротьбу проти системи соціальних нерівностей. Фемінізм як анти-системний і соціальний рух прагне розвинути світ, щоб той був би відносно демократичним і відносно рівним. «Відносно» — звучить більш реалістично, отже — досяжно в перспективі.

Галина Герасим — медіааналітикиня, Сан-Дієґо, США

Галина Герасим

8 березня — це свято, що дає нам привід відзначити, як людство прогресувало за останні сто років. Але це свято, яке нагадує нам, скільки всього ще попереду, і скільки перешкод ми не подолали: нерівний доступ до управління, низький престиж традиційно жіночої роботи, нерівні зарплати, нерівномірний розподіл хатніх обов’язків, гендерно-орієнтоване насильство. 8 березня — це чудовий привід нагадати, що досі суспільство далеке від ідеалу, де люди можуть бути собою.

Фемінізм — це звичайний здоровий глузд. Немає жодного розумного пояснення, чому людина не може обирати собі заняття і життєвий шлях до душі просто тому, що народилась зі статевими органами певної форми. Від того, що люди максимально реалізують свій потенціал, роблять те, що їм подобається і отримують за це справедливу винагороду, зрештою, виграє вся спільнота.

Останні десять років українське суспільство переживає надзвичайні позитивні зрушення. Зараз вже нікого не злякаєш фразою «я фемініст\ка», чоловіки все охочіше беруть на себе догляд за дітьми, про гендерну нерівність говорять. Публічна пропаганда неповноцінності жіночої статі стає все менш прийнятною, в суспільстві відбувається діалог. Навіть ті жінки, які не ідентифікують себе, як феміністки, зараз вже не готові миритись з різними дурницями на кшталт «жінка-програмістка — як морська свинка» чи «жінка не може бути хорошою керівницею».

ДЖЕРЕЛО


Комментировать
В категории: Нынче, тези: 8 березня, жінки, феминизм

Подписка: RSS, твиттер: @NihilistLi


Як ультраправі стали «прогресивними соціалістами»
livasprava
Як ультраправі стали «прогресивними соціалістами» в НИГИЛИСТ.

jovan

22 лютого в Києві пройшов кількатисячний «Марш національної гідності», організований рухами «Національний корпус» (колишній ЦК «Азов»), «Правий сектор» і ВО «Свобода». Ультраправі заявили про об’єднання та абсолютну єдність в ідеології, адже брати владу, як стало відомо зі слів їх ватажків, варто лише з однодумцями. З іншими політичними силами після Майдану вони мати справу не хочуть, і не лише тому, що ті вирішили не пускати їх до великої політики у новому керівництві. Тепер ультраправі переконані: між ними та іншими партіями — насправді ідеологічна прірва. З лібералами та глобалістами співпрацювати не можна.

Поціновувачі свастик, рун, білої раси та інтегрального націоналізму висловлюють аргументи, до цього більш притаманні таким бронтозаврам української політики, як КПУ та ПСПУ. Вітчизняні ультраправі ідеологи намагаються не відставати від загальноєвропейсткого тренду і говорять про ризики дозволу на продаж землі та співпраці з Міжнародним валютним фондом.

Проте, рядові учасники маршу не настільки глибоко занурені в тему. Для них конструкції правих інтелектуалів занадто складні.

Цитати учасників маршу та лідерів ультраправих взяті з повідомлень ЗМІ.

На захід прийшли як войовничі люди у камуфляжі, так і звичайні громадяни. Віковий склад присутніх був також різноманітним — окрім традиційної для ультраправих ходи з юнацькою масовкою та лідерами зрілого віку було й багато пенсіонерів. Всього на марш зібралося близько 3 тисяч людей, хоча заявники говорять в загальному рахунку про понад 20.

Багато хто з учасників палко підтримував блокаду окупованого Донбасу, проте одна з центрових організацій — «Національний корпус» — сором’язливо виступає проти. Очевидно, що задекларована єдність ультраправих сил — фікція.

«Вони ж знущаються над людьми. Все дорожчає, вони що хочуть, те й роблять. Може вони трошки подивляться у вікна і побачать, що таки дійсно люди борються за щось», — розповів чоловік років 70-ти. Його звуть Анатолій, він приїхав на марш з Білої Церкви.

«Ми приїхали підтримати Україну. Люди гуртуються, я дуже задоволений», — розповів юнак на ім’я Руслан з Хмельниччини, рухаючись у середині колони.

«Ця акція необхідна, бо те що робиться в Україні — це вже занадто!», — зазначив інший учасник маршу, киянин пенсійного віку Анатолій.

«Нічого не змінилося через те, що та сама шайка при владі. Хто, Порошенко? Якщо їх зараз не зняти, то буде гірше. Краще було б на гілляку підвісити. Щоб уже раз і назавжди зрозуміли, що вони роблять. Тоді більше такого точно не будуть робити», — розповів чоловік, який представився як «Друг Индеец» з «Правого сектору». На вигляд йому близько 30 років, він у військовій формі з червоно-чорними шевронами. Одне око закриває шкіряна пов’язка.

«Я гражданин Украины. Я тут за то, что надо заканчивать этот беспредел, который происходит у нас в стране. Сейчас кое-кто обогащается, погибли наши братья, именно патриоты. И сейчас погибают. АТО превратили в статистику, а здесь, идет в полном смысле слова — обогащение. И наше правительство стоит не за народ, а стоит за олигархов. И в первую очередь надо снять их неприкосновенность, чтоб они были точно такие же, как и мы», — розповів демобілізований військовослужбовець 54 бригади Збройних сил України Василь.

Він бере участь у блокаді на Донбасі, метою якої є припинення усіх торгових відносин з окупованими територіями Донецької та Луганської областей.

«Покамест демократически попытаемся все сделать. Но все зависит от нашего правительства. Оно должно поменять законы. Нормальные законы, которые выгодны народу. Не такие кабальные законы, которые они могут повернуть как захотят», — пояснив він мету свого протесту.

Ватажки ультраправих. Олег Тягнибок

Голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок колись вже пробував загравати з соціал-популізмом, використовував у негативному контексті термін «капіталізм» і закликав до соціальної справедливості. Інколи програму партії навіть порівнювали із КПУ через ідеї централізації влади та жорсткого втручання держави в економіку. Проте цей період був недовгим, довгий час ВО «Свобода» займалась переважно бізнесом у стилі Партії регіонів, не повертаючись до своїх «лівацьких» ідеологем. І ось тепер, через три роки після Майдану, знову взялась за старе.

«Сьогодні 22 лютого, це день втечі Януковича. Це фактично день завершення Майдану. Не революції, бо її вимоги не були реалізовані. Націоналістичні організації з цього моменту координують свої дії, і це дуже важливо, бо між нашими організаціями немає ідеологічних розбіжностей. Ми вже побачили, що можна перед собою ставити мету повалення режиму, як було з Януковичем, і координувати свої дії з ідеологічно неблизькими структурами, і потім вже, у владі, досить тяжко вирішувати питання зміни системи влади і суспільства», — розповів Тягнибок. З його слів зрозуміло, що більше ультраправі вступати в широкі союзи з іншими політичними силами не будуть.

«Націоналісти — ВО «Свобода», «Національний корпус», «Правий сектор» — мають абсолютно однакове бачення того, що треба зробити, які закони треба ухвалювати. Ця влада продемонструвала свою нездатність вести війну і міжнародні переговори. Вона довела країну до економічного колапсу і соціального розбрату. Вона ні на що не здатна. Ми сьогодні хочемо окреслити національні інтереси з нашої точки зору. Це — точка зору всього суспільства», — зазначив він, самовпевнено називаючи думку доволі непопулярних політичних сил загальносуспільною.

Юрій Ноєвий

Товариш по партії Тягнибока Ноєвий артикулює соціал-популістські позиції значно виразніше, а його закиди до чинної влади звучать більш рішуче.

«Лишилося тільки два проекти України: ліберальний і український, націоналістичний. І сьогодні об’єднання найбільших націоналістичних організацій означає, що націоналістичний порядок денний стане рівною альтернативою ліберальному, олігархічному, глобалістському проекту, який сьогодні в Україні показав повний провал. По всім параметрам: по війні, по торгівлі з окупованими територіями, по торгівлі з Росією, по економіці. Повний прогин під політику Міжнародного валютного фонду, де політики заклали те, чого, можливо, МВФ і не вимагав», — розповів член політради ВО «Свобода». Як бачимо, він не лише переживає через ліберальну загрозу, але й знає, як треба вести виграшну війну. Проте, нажаль, так і не розкрив цей секрет.

«Ультиматум націоналістичного руху владі, режиму Порошенка, режиму олігархів: якщо ви підете на вимоги МВФ і будете робити ці українофобні речі, тоді просто оці люди наступного разу вас винесуть з Адміністрації президента і Верховної Ради», — пригрозив він чинній владі.

Назар Кравченко

Колишній керівник цивільного корпусу «Азов», а нині заступник голови політичної партії «Національний корпус» Назар Кравченко не надто охоче спілкується з журналістами. Водночас, саме він є ключовим організатором акцій та перформенсів «Азову».

«Наші вимоги були озвучені і не довелося вдаватися до інших сценаріїв. Але ми були готові. Ми подали наші заяви мирним шляхом, демократичним, висунули делегатів до Верховної Ради, де вони виступили. Головне — це продаж землі. В нас іде війна і в наших умовах ми не можемо допустити вільний ринок землі. Щоб там не говорив Міжнародний валютний фонд, це основна причина. У нас під боком агресор, Росія, яка тільки цього й чекає. Інші вимоги — про пенсійний вік, скасування спрощених умов роботи приватних підприємців і так далі — це вторинні умови. Але перше, що нас занепокоює — це вільний ринок землі», — повторив він соціал-популістську програму маршу.

Кравченко кілька разів намагався уникнути запитання про ставлення «Національного корпусу» до акції з «блокади» Донбасу, на підтримку якої висловлювалось багато рядових учасників заходу.

«Хтось займається блокадою, а ми блокадою не займаємося. Взагалі, якщо говорити про це питання, то це ганебно. Ми з «Національним корпусом» розробляємо систему енергетичної незалежності. Ми підтримуємо науковців, які займаються «зеленою енергетикою» і так далі. Ми хотіли тестувати ще на блокаді Криму від сонця нагрівальні батареї, щоб можна було робити літній душ. Брали молодих науковців, допомагали їм», — поділився Кравченко винаходами своєї партії у сфері «зеленої енергетики».

Справа Симоненко і Вітренко живе!

За результатами маршу можна сміливо стверджувати: діло КПУ та ПСПУ не вмерло. На сьогоднішній політичній арені України найголовніші вороги Міжнародного валютного фонду, поборники націоналізації та мораторію на продаж землі — це ультраправі з модного та молодіжного «Національного корпусу», трохи підгулялого «Правого сектору» і зненацька воскреслого після довгого забуття ВО «Свобода».

Чи означає це, що ультраправі, переймаючи ідеї радянофільних КПУ і ПСПУ полівішали? Ні, це означає, що КПУ і ПСПУ ніколи не були лівими. Вони просто робили ставку не на той електорат і не шкодували соціал-популізму у своїх промовах. В основі ж всі вони як ультраправі, так і радянофіли — мають соціал-консервативну економічну програму і шовіністичні, людиноненависницькі методи. Тож справа товаришів товариша Сталіна живе і квітне.


Комментировать
В категории: Нынче, тези: "ВО Свобода", Азов, правий сектор, ультраправі

Подписка: RSS, твиттер: @NihilistLi


Кити, «групи смерті» та підліткові самогубства: як міські легенди лякають дорослих
livasprava
Кити, «групи смерті» та підліткові самогубства: як міські легенди лякають дорослих в НИГИЛИСТ.

На початку лютого у пострадянських країнах розпочався новий сплеск побоювань за життя підлітків, які нібито перебувають у таємничих віртуальних «групах смерті», адміністратори яких підбурюють до самогубства.

Дійсно, соціальні мережі рясніють дописами, які містять «натяки на суїцидальні настрої», а також ключові слова, що віднедавна так лякають  батьків: синій кит, тихий дім, 4:20 тощо.

В Україні цю історію сприйняли серйозно — її навіть взялась досліджувати Національна поліція. Разом з тим, психологи вважають, що батькам не варто панікувати через явище, яке належить радше до міських легенд, ніж до реальності.

Нігіліст з’ясував, звідки беруться таємничі дописи про китів, хто популяризував це явище, і чи все це дійсно призводить до підліткових самогубств.

З чого все почалося

У травні 2016 року російське видання «Новая газета» поширило публікацію під назвою «Группы смерти. 18+». У ній розповідалася історія загиблої 12-річної школярки, яка перебувала в так званих суїцидальних групах у соцмережі «Вконтакте» («Разбуди меня в 4:20», «Море китов», «f57», «Тихий дом» тощо), де адміністратори підбурюють підлітків до самогубства, попередньо даючи певні завдання.

«Та хто ці люди: духовні виродки, маніяки, сектанти, фашисти?», — запитує авторка Галіна Мурсалієва.

На її переконання, адміністратори таких груп причетні до самогубства більше ста школярів з різних міст Росії. Зазначається, що підлітки, втягнуті в «суїцидальні ігри», захоплювалися сумною музикою, похмурою естетикою, збирали зображення китів та метеликів, фотографували порізи шкіри на своїх руках, страждали від недосипання.

Після цього ряд ЗМІ звинуватив «Новую газету» у непрофесіоналізмі, мовляв, авторка поєднала у своїй публікації геть різні ситуації та переплутала причинно-наслідкові зв’язки, через які підлітки накладають на себе руки. Окрім того їй закидають, що вона спричинила підозріле ставлення до нетипових підліткових захоплювань, а також підбурила низку державних органів Росії до популістських заходів щодо обмеження свободи в Інтернеті.

Зокрема, Meduza висловили переконання, що достовірно встановити зв’язок між суїцидом та захопленням тематичними групами у соцмережах неможливо в принципі.

«Причини, за якими підлітки здійснюють самогубства, добре досліджені. За даними Генеральної прокуратури, в Росії 62% суїцидів серед підлітків пов’язані з сімейними конфліктами і загальним неблагополуччям, конфлікти з вчителями, однокласниками, друзями, а також із боязню насилля з боку дорослих і черствістю оточуючих […] Соцмережі можуть здійснити вплив лише на тих, хто вже знаходиться у групі ризику. Інакше кажучи, матеріали, опубліковані в соцмережах, можуть послужити трігером суїциду, але не його причиною», — зазначало видання, посилаючись на статистичні дані та наукові дослідження з теми підліткового самогубства.

Що нового?

Не зважаючи на цілком раціональні та логічні зауваження до публікації «Новой газеты», тема все ж завоювала популярність і перетворилась на міську легенду — сучасний міф, що спирається на проблеми і страхи суспільства. Упередження щодо китів та інших атрибутів «груп смерті» призвело до того, що у локальній масовій культурі зображення велетенських морських ссавців почали ототожнювати з самогубством незалежно від їх контексту.

Як зазначає російський Центр інтернет-технологій, новий сплеск активності «груп смерті» розпочався з січня 2017 року. У соцмережах «Вконтакте» та Instagram з’явилась велика кількість дописів з хештегами типу #кит, #тихий, #синий, #китом, #жду, #синий_кит, #хочу, #море тощо.

Дійсно, можна знайти велику кількість дописів, у яких згадуються кити. Їх публікують щохвилинно з безлічі різних акаунтів, більшість яких виявляється фейковими або належать людям, які геть не схожі на стереотипних самогубців.

https://vk.com/wall388092199_66

Доходить і до смішного. Наприклад, менеджер з інтернет-маркетингу російської телекомунікаційної компанії «Мегафон» Антон Єлізаров вважає, що за створенням «груп смерті» у соцмережах стоять персони, пов’язані з українськими націоналістами. Про це цілком серйозно повідомляє «РИА Новости».

«Абсолютно точно це український націоналізм. Багато акаунтів, які я зустрічав у рамках цієї історії, пов’язані з українським націоналізмом», — заявив він.

Тим часом в Україні

polishedivory, DeviantArt

Увагу до «груп смерті» в Україні привернув випадок у Маріуполі, де 8 грудня 2016 року двічина-підліток стрибнула із 13 поверху. За словами друзів дівчини, яких процитувала агенція УНН, вона була підписана на групу в соціальній мережі, де користувачі виконували різні завдання, нібито в контексті гри у доповненій реальності. Деякі з них буцімто призводили до болю та тілесних ушкоджень. Зазначалося, що згідно із записами в соціальній мережі, її останнім завданням було зістрибнути з багатоповерхівки.

За даними Головного управління Нацполіції в Івано-Франківській області, на початку лютого 2017 року вдалося виявити перебування у тематичних «групах смерті» дівчинки-підлітка, яка вирізала на своїй руці напис «Синій кит». Правоохоронці дізналися про подібне тематичне шрамування від лікарів дівчинки. Не зважаючи на те, що вона зовсім не планувала самогубство, її переконали розповісти про підозрілі групи.

«Підлітка долучають до спільноти, призначають куратора. Кожного дня — слухати депересивну музику. Тобто протягом 50 днів доводять дитину до такого стану, щоб якщо їй надійде завдання, вона готова піти і вистрибнути, наприклад, з вікна», — заявила начальниця сектору ювенальної юстиції Нацполіції в Івано-Франківській області Алла Бойчук.

Також свій внесок  у боротьбу з «групами смерті» зробив і Департамент Кіберполіції України. Він роздмухує паніку довкола «небезпечних груп», в яких дітей буцімто доводять до самогубства, фактично повторюючи чутки та міфи, пов’язані з цією темою.

«Відомо, що фанати таких спільнот називають себе китами, тому що тварини асоціюються у них зі свободою. Ці кити можуть літати, і цим, можливо, пояснюється те, що даний вид ссавців — один з небагатьох, представники якого добровільно можуть звести рахунки з життям. Тому у всіх шанувальників «моря китів» і «тихих будинків» на особистих сторінках зображені відео або малюнки з літаючими китами», — йдеться у повідомленні.

На переконання Кіберполіції, адміністратори «груп смерті» схиляють дітей до виконання завдань, які призводять до страждань або каліцтва, а в кінці підштовхують до самогубства, яке знімають на відео. Потім таке відео буцімто продають у даркнеті.

У зв’язку з цим Кіберполіція рекомендує батькам посилити контроль над дітьми, зокрема регулярно перевіряти тіло на предмет ушкоджень (особливо «в формі кита»), перевіряти приватне листування в соціальних мережах, контролювати медіатеку гаджетів тощо.

20 лютого Нацполіція у Львівській області зареєструвала три звернення від батьків, переконаних у тому, що їх діти задіяні у «групах смерті» та можуть вчинити самогубство.

«У Сихівський відділ поліції надійшло повідомлення від матері 12-річної школярки, котра повідомила, що її донька під час побутового конфлікту погрожувала вчинити самогубство. Також, за словами матері, її донька могла брати участь в іграх «Синій кит»

«До працівників Личаківського відділу поліції за допомогою звернулась мати 15-річної дівчинки. За словами жінки, в обідній час  дівчинка у тапочках та без верхнього одягу вийшла з дому, залишивши на своїй сторінці у соціальній мережі повідомлення «пішла виконувати завдання». Це повідомлення матір пов’язала з тим, що донька грає в гру «Синій кит»»

«У Франківському відділі поліції було зареєстровано звернення від батьків, у якому зазначалось, що їх дитині у одній з соціальних  мереж, де вона зареєстрована,надходять погрози із вимогами вирізати лезом на руці кита та викласти фото в соціальній мережі. У випадку, якщо дитина цього не зробить, невідомі погрожували зробити це силоміць»

Як встановили правоохоронці, жоден з випадків не був пов’язаний із суїцидальними іграми. У перших двох випадках мав місце серйозний конфлікт у сім’ї, а в останньому — невдалий жарт з боку друзів дитини.

Очевидно, що стурбованим батькам слід було більше уваги приділяти переживанням своїх дітей, аніж повідомленням жовтої преси. Проте Нацполіція Львівської області все ж б’є на сполох:

«Якщо вам відомі факти про розповсюджувачів, адміністраторів чи учасників ігор «Синій кит», «Тихий дім», «Розбуди мене о 4.20» та інших, подібних до них, які розповсюджуються серед дітей та підлітків у соціальних мережах, негайно повідомляйте про це на оперативну лінію 102», — йдеться у заяві прес-служби.

Днями про небезпеку «синіх китів» заявив і новопризначений голова Нацполіції Сергій Князєв. Так, він пояснив свою відсутність у вечірньому ефірі на Громадському телебаченні через «заходи з затримання та допиту адмінів груп «Синіх китів» та «Рожевих Фей».

«Вони дають свідчення, що експериментували зі свідомістю людей», — цитує Князєва Громадське.

Оцінка фахівців

На переконання психотерапевтині Вікторії Теологової, «групи смерті» не здатні на серйозний вплив, оскільки більшість підлітків, які за ними спостерігають, зовсім не думають про самогубство. Таким чином паніка суспільства — ні що інше, ніж спосіб втрутитися у підлітковий світ і покопатися у ньому.

«Групи смерті» — це щось з розряду поширеної параної батьків з приводу підлітків, які стають менш комунікабельними і більше часу проводять у Інтернеті. Це скоріше міська легенда. При цьому немає нічого дивного, що у «групах смерті» може бути достатньо учасників — самогубство це звичайна підліткова тема, про яку їм зазвичай нема з ким поговорити. До того ж, такі групи — це можливість знайти людей, які відчувають подібне», — розповіла вона Нігілісту.

До того ж, вважає психотерапевтиня, репресивні рекомендації від Кіберполіції можуть призвести до реальних самогубств підлітків через втручання батьків у їхнє приватне життя. На переконання Теологової, прив’язування причин підліткового самогубства до участі у «групах смерті» — хибна логіка.

«Це як відомий анекдот: «всі люди, які померли, їли солоні огірки, тож вони померли від солоних огірків». Дійсно, серед учасників цих груп високий процент підлітків з депресивними настроями. Тобто, є вірогідність того, що хтось із них здійснить суїцид. Такі групи — зовсім не першопричина. Ще слід зауважити, що подібна тематика приваблює навіть зовсім не депресивних підлітків. Батькам слід спілкуватися зі своїми дітьми на подібні теми. Суїцид, як і більшість інших психологічних та психіатричних проблем це та тема, яка лякає людей, про яку не розмовляють. Дуже часто спілкування з дитиною допоможе заспокоїтися батькам і покращити відносини з дітьми», — зазначає вона.

Як розповіла психологиня Маргарита Гаврилюк, репресивні заходи щодо підлітків на кшталт тих, що пропонує Кіберполіція, скоріш за все лише підірвуть довіру дітей до батьків, якщо ті спробують вторгнутися до їхньої приватної сфери.

«Батьки цього не зможуть, ви ж прекрасно усвідомлюєте, що будуть протести. Треба працювати з дітьми розумно. Якщо батьки були все життя для дитини друзями, товаришами, то вона з ними ділиться. А уявіть, якщо батько й мати працюють з ранку до вечора, а потім кажуть: «А ну показуй руки!», що дитина на це відповість? Вона їх до себе не впустить. Дитина зробить паролі, заблокує свої акаунти, почне переховувати щось від батьків. Тут потрібно виходити з того, щоб робити з дитини свого друга, шукати до неї контакт. Треба бути учасником її життя», — підкреслила вона.

Що робити?

Якщо прислуховуватися до порад кваліфікованих фахівців з психології, тиражування «розслідувань» про таємничі «груп смерті» призводить до самого нагнітання ситуації, істерики батьків, які не можуть знайти спільну мову зі своїми дітьми, а також до сумних наслідків для тих підлітків, чиє приватне життя потерпає від нахабного втручання.

Перехідний вік — час активного дослідження свого місця у житті. Питання про сенс буття і пошуки шляхів тамування болючого відчуття екзистенційної кризи — природна справа для людей будь-якого віку, та підлітки ставляться до неї найбільш чутливо. Саме в них можна спостерігати естетизацію цього захоплення, перетворення його на своєрідний стиль та спосіб самовираження.

Не варто обмежувати дітей у пошуках сенсу життя — слід поважати їхні захоплення і не втручатися в них без запрошення.


Комментировать
В категории: Нынче, тези: забобони, параноя, підлітки, психология, самогубство, синій кит

Подписка: RSS, твиттер: @NihilistLi


Ескалація насилля у вуличній політиці Львова: від штовханини до різанини
livasprava
Ескалація насилля у вуличній політиці Львова: від штовханини до різанини в НИГИЛИСТ.

В ніч на 19 лютого у Львові сталась бійка, в результаті якої дістали поранень двоє чоловіків. Одного з них, 27-річного соціального активіста Тараса Богая, госпіталізували з чисельними ножовими пораненнями та закритою черепно-мозковою травмою. Він заявляє, що став жертвою нападу ультраправих, які глузували з групи іноземців за їх етнічну приналежність. Вони переключилися на Богая, коли той спробував втрутитись.

На переконання Національної поліції, саме він був ініціатором бійки, у ході якої поранив у шию 18-річного хлопця, ім’я якого не розкривається. Проте Богай вважає, що правоохоронці намагаються покрити нападників і перекласти провину на нього.

У Львові це не перший випадок з насильством, у якому фігурують ультраправі та соціальні активісти. Нігілст розібрався у ситуації.

Побили через захист іноземців

Як розповів Нігілісту Тарас Богай, в ніч на 19 лютого він побачив на площі Ринок, як група з близько двадцяти молодих людей чіпляється до кількох чоловіків арабської зовнішності.

«Вони вигукували в їх бік «Sieg Heil!» та «хачі!». Серед них було двоє людей, яких я бачив на акціях «азовців». Всього в компанії було більше 15 осіб. Я безконфліктно запитав одного з них, чому вони це роблять. У відповідь вони почали хамити, після чого стали бити мене», — розповів Богай.

Він спробував переховатися від нападників у кафе, охоронець якого хотів вигнати його на вулицю. Один з молодиків увійшов до приміщення і запропонував «розійтися мирно». Богай погодився й вийшов, проте на вулиці його знов почали бити.

«Далі я пам’ятаю все дуже смутно — пригадую лише, що схаменувся на третьому поверсі житлового будинку, весь у крові. Приїхала поліція, почала кричати мені: «Кинь ствол!», хоча у мене нічого такого не було. Один з нападників тримався за поліцейськими і говорив їм, що я маю пістолет Макарова, яким буцімто погрожував йому», — додав він.

Працівники Нацполіції вилучили в Богая похідний ніж. Чоловіка доставили до шпиталю, де лікарі обробили його рани. Потім його відвезли до Галицького райвідділу та почали допит у відсутність адвоката. Слідчий Петро Ткач переконував чоловіка, що той сам був нападником та погрожував йому «10 роками в’язниці».

«Слідчий питав мене про відношення до політичних груп та політичні переконання. Сказали, що проведуть обшук у мене вдома, якщо я не з’явлюся у райвідділу зранку. Забрали телефон, плеєр, купу інших особистих речей, рюкзак», — сказав Богай.

Він також додав, що у райвідділу Нацполіції був присутній один з нападників, який погрожував постраждалого вбивством у СІЗО. Правоохоронці не побачили у цьому проблеми.

«Мені сказали, що я проходжу по справі як свідок. Я не бачив кримінальної справи, бо мало що розумів у той час. Коли я йшов з райвідділу додому, то кілька разів втрачав свідомість. Досі є помутніння, провали у пам’яті», — додав він.

Зараз потерпілий перебуває на стаціонарному лікуванні у шпиталі та збирає кошти на оплату праці адвоката (всі охочі можуть допомогти йому в цьому грошима на картку «ПриватБанку»: 4149 4378 6119 4379). Він подав клопотання про вилучення відеозаписів із камер спостереження довкола місця події і розглядає варіанти стратегії свого захисту.

Тарас Богай бере вважає себе соціальним активістом, бере участь у екологічних ініціативах, які захищають від забудов сквери та парки Львова. Він також заперечує расизм та інші види дискримінації.

Версія правоохоронців та «азовців»

Прес-служба Головного управління Нацполіції у Львівській області підтвердила факт бійки, проте відмовилась коментувати подробиці, посилаючись на вичерпність повідомлення від львівських патрульних у мережі Facebook.

За цією інформацією, потерпілим вважається один з молодих людей, яких Богай назвав нападниками.

У повідомленні зазначається, що поліцейські знайшли на площі Ринок пораненого в шию 18-річного юнака, який заявив про напад, дав опис підозрюваного і вказав місце, в якому його можна знайти. Таким чином патрульні розшукали Тараса Богая.

«За плямами крові інспектори вийшли на третій поверх. Там вони виявили підозрюваного. Чоловік в руці тримав ніж, який кинув на вимогу поліцейських на підлогу​», — йдеться у звіті патрульної поліції Львова.

В той час як Тарас Богай ідентифікував двох нападників (Юрій Хмелюк та Віталій Селіванов), яких раніше бачив у «азовських акціях», Львівський осередок «Національного корпусу» (колишній рух ЦК «Азов») заперечує причетність до інциденту як своїх активістів, так і службовців окремого загону спеціального призначення Національної гвардії України «Азов», .

«Ми запевняємо що люди на фото не мають відношення до АЗОВу. Бійці полку АЗОВ зараз, як і весь інший час, знаходяться на фронті. Полк АЗОВ, будучи військовим підрозділом, діє лише на фронтовій смузі і не бере участі в жодних акціях поза фронтом. До подій на пл. Ринок також не є причетними ні Цивільний Корпус АЗОВ Львівщина, ні Національний Корпус Львівщина, а даний фейк є жалюгідною спробою ліворадикалів з Атономного Опору заплямити репутацію партії та полку!» — зазначає львівський осередок партії «Національний корпус».

Примітно, що Тарас Богай не належить до «Автономного опору». За його словами, львівські «азовці» відносять до цього руху всіх своїх опонентів, незалежно від їх ідей та переконань.

«Автономний Опір» — рух, що одночасно сповідує ідеї соціалізму, анархізму та націоналізму. Їх осередки представлені переважно у містах західної України.

Раніше

У 2016 році у Львові відбувся конфлікт довкола маршу пам’яті українського анархіста Нестора Махна, який 6 листопада планували провести учасники «Автономного опору». Львівська міська влада подала звернення до адміністративного суду щодо заборони проведення цього заходу через можливі сутички з ультраправими.

В результаті суд виніс рішення про заборону, зазначивши, що марш може викликати конфлікт із «Правим сектором» та ЦК «Азов», які запланували проведення свого публічного заходу в цей же день.

«Суд зазначив, що причиною можливих порушень громадської безпеки є «полярність поглядів» між нами і правими. Саме це праві і підтвердили в ході судового засідання — вони не готові відповідати за поведінку учасників, яких вони і приведуть на місце нашого збору», — прокоментувала рішення суду учасниця «Автономного опору» Ярина Волошин.

6 листопада марш пам’яті Нестора Махна, на який очікували учасники «віче» з ЦК «Азов», «Правого сектору» та «С14», так і не відбувся. У зв’язку з цим ультраправі вирушили до соціального центру «Цитадель», який відомий у Львові як представництво «Автономного опору».

В результаті близько сотні ультраправих спробували увірватися до будівлі, але невдовзі відступили.

«Ми почули звуки пострілів. Нападники вибили двері на воротах, але, мабуть, побоялися забігати у двір. Незважаючи на можливість вільного проходу, зайти у двір і вступити в прямий силовий контакт нацисти не захотіли , вважаючи за краще викрикувати через ворота прохання вийти до них на вулицю і вступити в бій там», — так описували деталі зіткнення в «Автономному опорі».

За повідомленням руху, поліція, що приїхала на місце сутички, не стала втручатися й затримувати нападників. Наразі жодних відомостей про відкриття кримінальної справи за фактом нападу на соціальний центр немає.

Невдалий першотравень

Один з перших гучних конфліктів за участю соціальних активістів та ультраправих у Львові відбувся 1 травня 2015 року. Тоді «Автономний опір» зібрався біля пам’ятника В’ячеславу Чорноволу на вулиці Підвальній для проведення «соціального маршу» із типовими ліворадикальними закликами.

Майже одразу їх заблокували правоохоронці та представники місцевого осередку «Правого сектору».

«Міліціоненри оточили колону, нібито з метою захисту «Соціального маршу». Коли колона уже сформувалась, на зустріч до неї вийшли представники «Правого Сектору. Захід». Вони заявили, що не пропустять колону», — повідомляв «Автономний опір».

Активісти в оточенні скандували гасла «Смерть фашизму! Смерть капіталізму! Смерть більшовизму!» та намагалися поширювати листівки.

У свою чергу представники «Правого сектору» заявляли, що їх рух мав намір «не допустити необільшовицького реваншу у місті Лева», пише Zik.

«Вони «ліві», вони сповідують соціалістичні анархічні погляди, є фактаж, що це п’ята колона, рука Москви. Вони хочуть вчинити дебош та показати, що вони можуть вільно марширувати», — заявляв представник ультраправих Тарас Хамер.

Деякий час учасники обох рухів перегукувались гаслами, після чого розійшлися. Як писали ZAXID.NET, правоохоронці прослідкували, аби учасники «Автономного опору» пішли з місця невдалого маршу, не встрягаючи в сутички із «Правим сектором».

Що буде далі?

Знахабніння ультраправих у місті очевидне. Якщо раніше сутички з ними проходили без особливих наслідків і обмежувались приріканням та штовханиною, то з часом вони пожорсткішали.

Відтепер окрім вигуків і стусанів у зіткненнях фігурує травматична зброя, вибухові пакети й ножі. Примітно, що в результаті жодного з учасників ультраправих рухів не затримували попри вчинення ними протиправних дій. Соціальні активісти Львова таким поблажливим ставленням з боку правоохоронних органів похвалитися не можуть.

Обидві сторони звинувачують у агресії одна одну, проте згідно з задокументованими випадками зіткнень, ініціатива провокування конфліктів повністю належить ультраправим.

Зокрема, через їхні дії розпочалась сутичка на першотравневому марші у 2015 році та біля соціального центру «Цитадель» у 2016. Якщо відео з камер спостереження підтвердить версію Тараса Богая у справі бійки на площі Ринок, будуть всі підстави вважати, що конфлікт перетнув межу звичайних субкультурних розборок.

Нігіліст звернувся за коментарем до наукового співробітника австрійського Інституту гуманітарних досліджень, дослідника правих рухів Антона Шеховцова.

«Через приватні інтереси Арсена Авакова (міністра внутрішніх справ — прим. ред.) відбулась глибока інтеграція крайніх правих у державні правоохоронні структури. Нещодавнім апогеєм цієї інтеграції стало призначення «азовця» Вадима Трояна на посаду заступника міністра внутрішніх справ. Це дозволяє ультраправих відчувати свою безкарність, оскільки вони, скоріше за все, вважають, що вищі чини поліції будуть покривати все, що вони роблять», — розповів він.

«Це й раніше було проблемою — українська влада майже ніколи не визнавала існування організованого ультраправого руху в Україні, але зараз все стало ще гірше саме через те, що ультраправі отримали часткову легітимацію як з боку суспільства, через участь у АТО, так і з боку держави, через особистої позиції Авакова, який співпрацював з ними ще у 2009-2010 роках», — переконаний дослідник.

Шеховцов підкреслює: є всі причини побоюватися того, що наступного разу конфлікти, спровоковані ультраправими, зможуть закінчитися драматично — не лише тяжкими пораненнями й травмами, але і вбивствами.

 


Комментировать
В категории: Нынче, тези: Автономний Опір, Азов, анархісти, напад, націоналісти, Національний Корпус, правий сектор, ультраправі

Подписка: RSS, твиттер: @NihilistLi


Ящерицы и хиджабы, или Невыученный урок
livasprava
Ящерицы и хиджабы, или Невыученный урок в НИГИЛИСТ.


Александр Тарасов уже не столь активен, как раньше, но дело его живёт. На Рабкоре тарасовскую традицию разоблачения
левеньких продолжает Кирилл Волгин, сочинитель статьи «Леволиберал в стране невыученных уроков». (Для правильной борьбы с левенькими совершенно необходимо использовать термин «либерал» — в составе другого слова или само по себе. Тогда читателям сразу станет ясно: перед ними не анархисты, не либертарные социалисты, не экофеминистки какие-нибудь, а либералы — буржуазные подлецы.)

Волгин пишет: «Антитрамповские митинги странных людей в розовых шапках стали очередным поводом задуматься о глубоком кризисе той части левого движения, которую принято называть леволиберальной». Вам кажется, что «странные люди» — эвфемизм слова «поехавшие» или какого-то ненормативного определения? Вовсе нет. Обратим внимание на эпиграф:

«Люди, которых вы видите, не актеры.
Большинство из них даже не люди».
«Футурама»

«Набор тем, которые готов обсуждать такой «левенький», не очень богат. Чаще всего это ЛГБТ, феминизм, смертная казнь и легализация легких наркотиков».

Левенькие, по мнению автора, управляют массами, которые считают быдлом. «Дело ведь не в реальной борьбе за счастье трудового народа, а в игре, которая дает возможность почувствовать себя представителем прогрессивного человечества в мире необразованного «быдла». В каком-то смысле «левенький» заинтересован в сохранении сложившегося порядка вещей, так как именно это позволяет ему исполнять столь приятную роль». Чтобы стрясти с простых рабочих деньги, они придумали квир-коммунизм:

«Вы, читатель, по своей наивности, наверное, думали, что коммунизм – это уничтожение частной собственности, каждому по потребности и все такое? У леволиберального гражданина на этот счет иное мнение:

«Мы сознаем, что наша цель не коммунизм, наша цель – квир-коммунизм. Мы понимаем квир не только как размывание стандартов пола, гендера и сексуальности, но в целом – как вызов традиционным политикам идентичности в их эссенциалистском изводе, – как отрицание гендерных, этнических, расовых, национальных границ».

Размывание гендерных и сексуальных стандартов — это не «по потребности». Нормальному рабочему парню или левому интеллектуалу Волгину размывать ничего не надо. Выйдя на улицу, левый интеллектуал должен чётко видеть, кто женщина, а кто мужчина. Опознав личность как женщину, интеллектуал одаривает её смыслом жизни — революционировать, моя посуду, пока он пишет на Рабкор. «Мыть, а не размывать» — таков лозунг не левеньких, но левых.

Антитрамповский марш спонсировал Сорос. Если вы наберёте в поисковике фразу «Сорос — рептилоид», увидите немало интересного. В частности:

«СОРОС РЕПТИЛОИД НЕНАВИДЯЩИЙ ЧЕЛОВЕЧЕСТВО! ООН ОРГАНИЗОВАТЬ СУД НАД СОРОСОМ!»

Кого попало рептилоиды не поддерживают. Значит, левенькие с их планом Даллеса… простите, квир-коммунизмом, такие же нелюди. Или мутанты. На что Волгин намекает в эпиграфе.

Вчитаемся внимательно:

«Да, представители ЛГБТ-сообщества должны обладать такими же правами, как и все остальные люди. Однако человек, ратующий за это, должен не просто постоянно разражаться ритуальными разговорами о равноправии, но и предлагать инструменты для его достижения. Расчет на то, что люди просто в один прекрасный день передумают и станут милыми и толерантными выдает в человеке идеалистически толкующего историю и просто болтуна».

«Болтун», в данном случае, также эвфемизм «рептилоида». Не писать же об этих людоедах открыто на таком научно-атеистическом сайте, как Рабкор.

«Никогда, никем и нигде не избранный говорить от имени всех женщин активист источает яд и серу по адресу негодяя, якобы оскорбившего своим туалетом весь слабый пол», — констатирует автор. Враги человечества забивают окололевому электорату голову рубашками Тейлора, чтобы отвлечь от настоящих проблем. Например, таких: арийский Сорос ещё не появился в природе, чтобы спонсировать Рабкор и «Боротьбу». А рептилоидам истинная боротьба неинтересна. Их волнуют лайки и репосты в соцсетях. Некоторые мутанты представляют собой гибрид рептилоида и компьютера, поэтому питаются только электроэнергией, а левые интеллектуалы себе такого позволить не могут!

В этом свете становится ясно, почему ящерицы проплатили борьбу с объективацией в СМИ. Колумнист отмечает: «Особенно на этой ниве преуспела некая Анита Саркисян, но и у нас есть продолжатели ее дела. Суть этой великой борьбы за освобождение женщин заключается (вы только не смейтесь) в том, чтобы женские персонажи не были одеты чересчур откровенно. В играх! Кому-то это может показаться странным – не смыкаются ли здесь две, казалось бы, враждебные друг другу идеологии: традиционализм, предписывающий женщине одеваться в пуританском стиле, и псевдофеминизм, по сути ратующий за те же самые запреты, но отличающийся лишь лицемерной риторикой о “защите женщин от объективации“».

Анита Саркисян — бесспорно, некая. В отличие от всемирно известного интеллектуала Волгина, второго Генри Менкена и третьего Тарасова, она никому не нужна и не интересна. И эта необразованная дура осмелилась покуситься на заслуги настоящего, левого феминизма, — героинь, одетых в бронелифчики. Все нормальные революционерки сражались в бронелифчиках. Почему Мария Бочкарёва, несмотря на воинские успехи, была расстреляна? Просто на ней не было бронелифчика, удобного и максимально защищающего женскую фигуру от врага. В мороз эта часть туалета согревает, словно конвектор, особенно когда на женщине больше ничего нет! Мужчину он не защитит, но мужчина — это совсем другое! Отрицать огромную физическую и психологическую разницу между мужчинами и женщинами может только квир-коммунист.

И потом, выпады против объективации могут быть продиктованы извращёнными вкусами рептилоидов. Ящерицам не нравятся раздетые человеческие самки. Когда Сорос победит, на экранах засияют сплошные ящерицы. И хиджабы. А вам уже будет плевать. Как говорит Волгин в другой статье, «неолиберализму мало превращения людей в стаю обезьян, ему нужно еще убедить их, что те таковы по своей природе, менять которую значит выступать против законов естества».

Логично, что нелюди ратуют против ценностей белого человека — они хотят, чтобы славянские республики заполонили азиаты. Где азиаты, там и рептилоиды. И всё, революция убита: «…скорее всего, такой тип выступает за снятие ограничений на въезд в страну дешевой рабочей силы. Это ничего, что реализация такой политики ведет в первую очередь к разорению местного рабочего класса, во вторую играет на руку капиталисту…»

Когда вы, дорогой пролетарий, будете бродить в поисках утраченной работы по биржам труда и соглашаться на нищенскую зарплату, левенький продолжит любоваться перед зеркалом своей истинной наружностью: под человеческой кожей у него чешуя, фиолетовая, как феминистский флаг; вместо желудка — USB-порт, который левенький видит своими нечеловеческими глазами. Но иногда рептилоид силой мысли создаёт себе второй желудок, чтобы поедать целебный снег с горы Отортен. И людей.

Будьте очень осторожны!

Елена Георгиевская


Комментировать
В категории: Агитатор, Ледоруб, тези:

Подписка: RSS, твиттер: @NihilistLi


БЛОКАДА ОКУПОВАНОГО ДОНБАСУ: НЕХАЙ НЕВІРНИЙ ПОБ’Є НЕЧИСТОГО
livasprava
БЛОКАДА ОКУПОВАНОГО ДОНБАСУ: НЕХАЙ НЕВІРНИЙ ПОБ’Є НЕЧИСТОГО в НИГИЛИСТ.

Учасники «Штабу блокади торгівлі з окупантами» поблизу Бахмута

Головною метою організаторів так званої товарної блокади окупованих територій україньського Донбасу є дострокові вибори до Верховної Ради, при цьому мотиви та переконання рядових учасників цього процесу не важать нічого. Більше того, вони самі є об’єктом політичної маніпуляції.

Заявлена мета «блокади» — це припинення спонсування бойовиків, прискорення обміну полоненими, досягнення енергетичної незалежності від окупованого Донбасу, обмеження доходів Ріната Ахметова, який був причетний до розпалювання «сепаратистських» настроїв, припинення контрабанди та загальне посилення національної безпеки.
Наразі досягнення жодної з цих цілей шляхом конкретної «блокади» за участю політиків, пов’язаних із партією «Самопоміч» та колишнім власником «ПриватБанку» Ігорем Коломойським, не є можливим.

1. Військові хунти ДНР та ЛНР мають пряме фінансування за рахунок Російської Федерації, на керівництво якої «блокада» вплинути не здатна. Обмеження товарообігу з боку України не має критичного впливу на бюджети російських протекторатів, чия військова сила не залежить від податків та інших зборів.

2. Блокада не може вплинути на прискорення обміну військовополоненими, оскільки він здійснюється виключно з дозволу Кремля. Важко повірити, що Семен Семенченко, а з ним і Надія Савченко вірять у можливість прискорення обміну в результаті впливу на ватажків «народних республік».

3. Основна причина енергозалежності України полягає у високій енергоємності виробництва. Ця проблема консервувалася роками, оскільки великі промисловці звикли користуватися дешевими енергоресурсами. Наразі відмова від вугілля з окупованих територій призведе лише до необхідності його закупівлі на зовнішніх ринках, що енергонезалежності аж ніяк не посилює. Таким чином, проблема не в тому, звідки Україна отримає паливо, а в тому, наскільки ефективно воно використовуються.

4. Чисто теоретично «блокада» дійсно може обмежити прибутки Ріната Ахметова. Але слід зауважити, що вони головним чином залежать не від самого факту ввозу вугілля з окупованих територій, а від механізмів формування тарифів на тепло та електроенергію. Якщо власником активів Ахметова стане Коломойський, чиї політики беруть участь у «блокаді», він діятиме так само, оскільки це звичайна капіталістична логіка.

5. Нефіксований державними органами товарообіг з окупованими територіями Донбасу відбувається автомобільними шляхами, за активної участі як бойовиків, так і корумпованих представників Збройних сил України. Дивно, якщо керівники «блокади» про це нічого не знають.

6. Військовий збір України з окупованих територій Донбасу складає 800 млн грн на рік — за ці гроші як мінімум утримуються близько двох бригад ЗСУ. Припинення будь-яких економічних зв’язків із ДНР та ЛНР поставить під питання існування таких міст, як Авдіївка, Торецьк та інших, що залежать від поставок електроенергії, води й газу з окупованих територій.

За таких умов, якщо бойовики влаштують блокаду зі своєї сторони, це нестиме значно більше шкоди українській стороні. Таким чином дії організаторів «блокади» ніяк не сприяють посиленню національної безпеки.

Які ж насправді має наслідки організація «бдокади»?

Втрата доходів підприємств з обох сторін фронту внаслідок блокування товарних потягів призведе до зростання безробіття. Таким чином відбувається покарання невинних громадян, які жодним чином не причетні до бойових дій.
Це зміню логіку збройного конфлікту від стримування подальшої окупації України керованими з Росії військами на громадянську війну проти населення Донецької та Луганської областей.

Нагадаємо, така позиція є вкрай непопулярною та підтримує ідеологію існування якогось «народу Новоросії», лояльного до військових хунт і такого, що бажає приєднатися до Росії.
При цьому «блокада» посприяла розкриттю фіктивності аргументів уряду щодо утворення тарифів на комунальні послуги та вдарила по позиціях команди прем’єр-міністра. Дійсно, слабкість уряду не дозволить продовжувати експерименти у соціальній та тарифний політиці.

Загалом актуалізувалась проблема підвищення енергоефективності, що є позитивним для економічного розвитку і в перспективі матиме вплив на роботу зі збереження довкілля.
Також питання тарифного ціноутворення яскраво охарактеризувало кумівський та бюрократичний характер українського капіталізму, за якого наближеним до влади підприємцям дозволяють фактично збирати з населення податки на свою користь. Оскільки обленерго є монополістами на своїх ділянках, споживачі платять стільки, скільки вони з них вимагають. Саме тому тарифи за формулою «Роттердам+» не мають жодного відношення до ринкового ціноутворення, а є фактично «приватним податком».

Боротьба невірних з нечистими

Безумовно, уряд Володимира Гройсмана заслуговує на відставку, а інститут президента взагалі треба ліквідувати. Однак сили, що стоять за організацією «блокади» — «Самопоміч» та політична обслуга Коломойського — не є притомною альтернативою чинній владі.

«Патріотична опозиція» вже була присутня в уряді. Так, «Самопоміч» мала міністерський портфель і продемонструвала «виняткові» менеджерські здібності. Насправді, здатність «Самопомочі» до управління можна спостерігати у її колисці — Львові, де голова партії Андрій Садовий уже довів свою «здатність» вирішувати екологічні та інфраструктурні проблеми, пов’язані зі сміттям.

Окремої уваги заслуговують і політичні здібності організатора «блокади» Семена Семенченка. Він перетворив виграні позиції своєї партії в Кривому Розі на феєричну поразку. «Самопоміч» змогла організувати перевибори у місті та з тріском програла їх колишнім «регіоналам».

Нічого хорошого від влади представників нинішньої «патріотичної опозиції» для України не буде. Нехай вони й надалі б’ються із чинною владою та викривають шахрайство і ницість одне одного — це корисно для суспільства, яке декларує політичну відкритість та боротьбу за народовладдя. Не варто їм допомагати у цій бійці: нехай невірний поб’є нечистого.

Автономна спілка трудящих — Київ


Комментировать
В категории: Нынче, Статьи, тези: "Самопоміч", блокада, бойовики, Володимир Гройсман, Донбас, ЗСУ, Ігор Коломойський, Кремль, окуповані території, Росія, Роттердам+, Семен Семенченко, тарифи

Подписка: RSS, твиттер: @NihilistLi


"Пакет Ярової" для України
livasprava
"Пакет Ярової" для України в НИГИЛИСТ.

Ми публікуємо текст Громадського про одну з найбільш серйозних спроб замаху на свободу інтернету в Україні. Не будемо заглиблюватися в конспірологію, але це рішення РНБО дивно збіглося з розпалюванням паніки з приводу “синіх китів” та “груп самогубців” у соціальних мережах. Це показує, що за Інтернет взялися всерйоз. Можливо, що влада, ставлячи під сумнів переконливість “терористичної загрози” для пересічних громадян, вирішила використовувати в якості тарана стадо “обурених батьків”. Якщо це так, то нас незабаром чекає “несподіваний” спалах паніки з приводу “вільного продажу наркотиків через інтернет” або чергова хвиля полювання на педофилів. Спостерігаємо, а тим часом вчимося поводитися з PGP і налаштовуємо VPN.

Державна програма з кібербезпеки: блокування сайтів та стеження

Президент України Петро Порошенко 13 лютого ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони «Про загрози кібербезпеці держави та невідкладні заходи з їхньої нейтралізації».
Цим рішенням РНБО України, зокрема, передбачається розробка законопроектів, що дають можливість стежити за маршрутами передачі даних, вимагати в операторів зв’язку збереження цікавої для них інформації, а ще — блокувати веб-сайти.
Усе це, йдеться у рішенні, дозволить імплементувати положення Конвенції про кіберзлочинність, яку Україна ратифікувала ще у 2005 році.
Громадське запитало у виконавчого директора IT-компанії EitherSoft LLC Дмитра Ганжело, які небезпеки можуть нести для громадянського суспільства такі закони.

Український «Пакет Ярової»?

Згідно з рішенням РНБОУ, підписаним президентом, Кабмін у 3-місячний термін повинен внести на розгляд парламенту  законопроекти, які дозволять правоохоронцям вимагати від операторів зв’язку, інтернет-провайдерів, юридичних та фізичних осіб фіксувати та зберігати до 3 років комп’ютерні дані, необхідні для «розкриття злочину».

«Правоохоронні органи за необхідності, зможуть дати  оператору припис щодо зберігання певних даних 90 днів. Якісь дані, які їх цікавлять, не можна буде видаляти. І фізичних осіб це стосується  також. Тобто, вони можуть прийти до вашого дому, сказати, що на вашому комп’ютері лежать потрібні їм дані, і видаляти чи чіпати їх не можна, ви зобов’язані їх зберігати», — прокоментував рішення Дмитро Ганжело.

За планами РНБО, операторів та провайдерів зобов’яжуть надавати правоохоронцям інформацію для встановлення джерела даних та відстеження маршруту їхньої передачі.

«Якщо зараз оператори мобільного зв’язку зберігають лише обмежений обсяг інформації для біллінгу і статистики, то це означає, що їм доведеться збільшити свої дата-центри в рази, або навіть в десятки разів для зберігання всієї цієї інформації. Тобто, це всі маршрути передачі даних, їхні типи, адресати. Це глобальне стеження. Це призведе до тих самих наслідків, до яких призвів «Пакет Ярової» в Росії, один в один. Звісно, що всі свої затрати вони перекладуть на користувачів, що потягне за собою подорожчання послуг зв’язку і доступу до мережі Інтернет», — зазначив IT-експерт.

Нагадаємо, що низка законів у Росії під загальною назвою «Пакет Ярової» посилює контроль за листуванням. Операторів зв’язку і «організаторів поширення інформації» зобов’язали протягом півроку зберігати зміст повідомлень користувачів, а також надавати державним органам ключі для декодування зашифрованого листування.

Про можливість посилення репресій в анексованому Криму через ухвалення відповідних законів читайте у публікації: «До чого не були готові проросійські кримчани: наслідки «закону Ярової».

Український «Роскомнагляд» і «Великий китайський файрвол»​

Розроблені кабінетом міністрів закони також мають дозволити блокування інформаційних ресурсів або обмеження доступу до них за рішенням суду. На переконання експерта, за рішеннями про блокування сайтів можуть стояти не лише політичні причини, але й суто корупційні.

«З приводу блокування сайтів — це «Укркомнагляд», аналог Роскомнагляду, теж один в один. Поки не ясно, що саме напишуть у законі і якою буде процедура внесення сайтів до реєстру, проте, враховуючи стан наших судів, створення такого органу викликає серйозні побоювання. Це може призвести до недобросовісної конкуренції шляхом корупції у судах. Такі випадки постійно відбуваються у Росії. До того ж, можуть постраждати і невинні люди», — сказав Ганжело.

Федеральний орган виконавчої влади Росії Роскомнагляд, що виконує  контроль і нагляд у сфері масової інформації, свого часу заблокував близько 30 статей на російському сайті Вікіпедії через «пропаганду наркотиків і самогубства». Також ця урядова установа запровадила заборону на згадку низки організацій, визнаних «екстремістськими», без обов’язкового допису про їхню заборону на території Росії. Зокрема, це українські рухи Правий сектор, УНА-УНСО та «Братство», а також Українська повстанська армія.

Періодично Роскомнагляд блокує веб-сайти та окремі сторінки на них. Зокрема, він заборонив доступ з території Росії до інтерв’ю Громадського з правозахисником і членом партії «Хізб ут-Тахрір» Гасаном Гаджиєвим.

«Припустимо, ваш сайт перебуває на хостингу у провайдера. Але на тому ж сервері можуть бути і сотні інших сайтів. Припустимо, якийсь із цих сайтів потрапляє до списку заблокованих, і надто завзяті провайдери можуть заблокувати не просто доменне ім’я, а саму IP-адресу сервера. Відповідно всі сайти на цьому IP також будуть заблоковані. Ось взяти нещодавній випадок у Росії. Хтось із власників одного з заблокованих ресурсів вніс адресу сервера ні в чому не винних людей як місце розташування свого ресурсу, і вони виявились заблокованими», — розповів експерт.

Дмитро Ганжело також порівняв цю частину рішення із системою фільтрації Інтернет-контенту «Золотий щит» у Китаї, який неофіційно називають «Великим китайським файрволом». Ця система висуває до західних компаній певні вимоги щодо обмеження доступу до їхньої інформації з території Китаю. Зокрема, Facebook запровадить цензуру стрічки новин, щоб влада Китаю дозволила соціальній мережі працювати в цій країні. Так, Facebook заблокований з 2009 року через недотримання вимог цензури. Також «Золотий щит» неодноразово забороняв доступ до Вікіпедії.

«У Китаї фільтрують не лише за доменними іменами, але й по всьому контенту і типу трафіку. У нас таке навряд чи вдасться реалізувати, оскільки обладнання, здатне це зробити, коштує надто дорого. В масштабах всієї країни потрібні інвестиції у розмірі кількох сотень мільйонів доларів. «Укркомнадзор» — це початок шляху до «Золотого щита», — зазначив Ганжело.

Вирок за дописи у соцмережах

Ще один пункт рішення — запровадження механізмів використання «доказів у електронній формі» в суді. Наразі в Україні немає усталених правових механізмів щодо прив’язки акаунту у соцмережі чи електронної скриньки до певної фізичної особи. Фактично сьогодні дуже важко довести таку прив’язку у суді, проте слідство подекуди знаходить лазівки, зазначає Ганжело.

«Щодо електронних доказів — це в принципі правильна норма, її треба було прийняти давно, оскільки в нашій країні у судовій практиці неможливо представити у якості доказу електронний лист або електронну копію документу. Зараз, для того щоб представити електронний документ у суді, потрібно його роздрукувати, завірити у нотаріуса, і лише тоді це приймається як доказ. Тому прийняття цієї норми було б корисним — в адміністративній практиці, коли компанії судяться між собою, було б можливо представляти у якості доказів електронне листування. Проте може бути і переслідування за дописи і репости у соціальних мережах, це інша сторона медалі», — підкреслив експерт.

Проте Ганжело вважає, що поки зарано бити на сполох, адже це рішення — лише завдання на розробку та подання законопроектів до Верховної Ради.

«Треба дивитися конкретно, що саме напишуть у законопроектах. Але це «перша ластівка» «Укркомнагляду», «Пакету Ярової» та «Великого китайського фаєрволу», — попереджає він.


Комментировать
В категории: Нынче, тези: інтернет, свобода, технології, цензура

Подписка: RSS, твиттер: @NihilistLi


Тысячи казненных в сирийской тюрьме - Amnesty International
livasprava
Тысячи казненных в сирийской тюрьме - Amnesty International в НИГИЛИСТ.

От 5000 до 13000 человек было казнено в период с 2011 по 2015 годы в тюрьме Седнайя на окраине Дамаска. Об этом сообщает Amnesty International.

Как сообщается в материале на странице Amnesty в The Guardian, они были повешены по приговорам военного суда. Amnesty утверждает, что располагает показаниями свидетелей – бывших заключенных и охранников тюрьмы. Предположительно, массовые казни продолжаются. Также заключенные в тюрьмах режима Ассада подвергаются систематическим пыткам.

Всего же, по оценкам, с начала войны были казнены, погибли от пыток и нечеловеческих условий заключения в ассадовских тюрьмах не менее 60000 человек.


Комментировать
В категории: Нынче, тези:

Подписка: RSS, твиттер: @NihilistLi


Идеологический амфетамин для полного контроля
livasprava
Идеологический амфетамин для полного контроля в НИГИЛИСТ.

tumblr_m2jrtjmacx1qg1qg2o1_500Человек — зверь настолько интересный, что в ряде случаев сможет прожить и без удовлетворения базовых материальных нужд, если его будут обильно кормить информационной пищей для удовлетворения нужд идеологических.

Ведь зрелому человеку, минимально приобщенного к культуре, мало жратвы да тепла — ему более высокие ступени из Пирамиды Маслоу подавай.

Можно довольно долго и эффективно держать общество на информационном пайке, и то, в следствии идеологического экстаза, будет готово идти против танков с голыми руками, резать собственных детей, братьев и друзей. В эти моменты им будет не до еды или тепла.

В общем-то, идеологическая диета — один из самых главных компонентов тоталитаризма. Поколения первой половины XX века были взрощены именно на такой пище. Современные нам режимы не отстают от своих предшественников: Новороссия, деды воевали, русский мир, белая власть, православие или смерть и прочее Исламское государство — все оттуда же. Это популярные, действительно массовые и эффективные практики самоотречения от телесного в пользу экстатического подпитывания идеологией.

Действительно, идеологическая пища крайне приятная — она дарит возбуждение и чувственность, одним словом — чистый балдёжь, на который очень легко подсесть. И в этом нету зла — идеологическое сознание есть особенность человеческой жизни, в которой без воображаемой картины мира и оправдания своего существования» нельзя сделать и шагу.

Проблемы возникают от нарушения здоровой диеты, в которой условно телесного и духовного должно быть в строгих пропорциях, чтоб не слететь с катушек и не подорваться в толпе. Но «телесное» слишком затратно, его не произвести много за короткое время, да и вообще жратвы, по-честному, все-равно хватит не на всех.

Тогда в ход идёт «духовное». Разбрасываемые министерствами пропаганды идеи хватаются на лету и усваиваются как амфетамин, если дают приятные ответы на неприятные вопросы. А большинство легкоусваиваемых и быстроразвивающихся идеологий относятся к тому, что в политологии принято называть популизмом. То есть — это идеологии, которые дарят неудовлетворенному и травмированному обществу жесткое и красивое решение трудных проблем. Краеугольный камень тоталитарного сознания.

Вот только тоталитаризм в наше время — довольно редкая вещь. Он требует одновременного наличия проблем модерна и привыкшего к насилию и цензуре культуру. Потребители идеологическоно амфетамина должны быть ограничены в коммуникациях и средствах, должны бояться и уметь жить на идеологическом пайке. Они должны наблюдать много боли, а ещё контраст между достижениями цивилизации и реальным положением её низов.

Таких проблем нет в США и Европе, поэтому их популизм никак не перерастает в тоталитаризм. Он слишком многое позволяет и слишком мало ограничивает личность, чтоб заместить собой смысл жизни. Альт-райты и правые консерваторы в своей массе ценят свободы и комфорт куда выше самых возбуждающих идей, поэтому в западных странах невозможен массовый, скажем, исламизм, хотя мусульман там предостаточно. Такое явление возможно только в полуразрушенных и переживающих глубокий кризис «развивающихся стран».

Однако, в Украине тоталитаризм тоже вряд-ли возможен как популярное движение и режим. Его пока не удалось воплотить, не смотря на все поверхностные возможности, ведь украинцы слишком сильно любят возможность свободно дышать и совершать самостоятельный выбор, чтобы массово не впадать в экстатическое безумие представленных на политической сцене тоталитаристов. Ну а идеология у нас усваивается недостаточно легко, чтоб моментально порабощать мозг. У людей для этого слишком много жестких мозолей, поэтому будет тяжело заставить их подсесть на что-то новое.

А вот в России это не только возможно, но и вовсю развивается. Полтора десятка лет режим Путина разрабатывал и тестировал идеологические пайки на любой вкус, и благодаря ним теперь можно заставить что-то делать сразу очень широкий круг населения. Поэтому русские коммунисты, фашисты, имперцы и православные объединены, поэтому и делают общее дело — несут смерть и разрушение туда, куда укажет Путин.

Правда, за непродолжительный абстинентный период без амфетамина для души россияне успеют разувериться в своих господах и попробовать перейти на что-то другое. Если у них, грубо говоря, не будет телевизора и кремлевских активистов, то попуски наступят очень быстро. Вот нам и обширное поле для работы.


Комментировать
В категории: Позиция, тези: амфетамин, ідеологія, популизм, тоталитаризм

Подписка: RSS, твиттер: @NihilistLi